Нажаль, я небагато часу провела із дітьми, адже наше завдання було проводити лише уроки інформатики, і хоч я і напрошувалася до вчителя класовода на уроки, та це було пасивне спостереження за класом і конкретно з учнями я мала змогу спілкуватися лише на перервах. Та все ж у мене є приємні спогади про дитячу цікавість, невпевненність. В перший тиждень вони намагалися бути від мене осторонь, а вже до закінчення практики не хотіли мене відпускати. Це дуже приємно.
Так як я не була на всіх уроках, то я не мала змоги поспілкуватися з батьками учнів. Та й коли я і бачила когось із батьків, то в мене не було приводу до них говорити, тому що батьки не розуміли хто я така я що від них хочу.
А із вчителями я постійно мала контакт. Це мені дуже допомогло. Я дуже вдячна 12 школі за такий теплий прийом. Коли мені потрібно було з ними порадитися чи просто обговорити свій урок, то вони завжди йшли назустріч.
Отож спілкування з учнями було для мене дуже корисним. Я зрозуміла, що потрібно враховувати психологічні особливості кожного учня і лише тоді урок буде успішним.